Стас Матвієнко приїхав отримувати знання у Київський університет міжнародних відносин. Але те, що йому там пропонували – не сподобалось. Тож Стас вирішив сам влаштовувати своє навчання і життя. Тому, напевно, за студентські роки він встиг і на стажуванні у Грацькому університеті в Австрії побувати, і помічником депутата попрацювати, і успішно запустити власний бізнес у Києві, і підкорити простори приватного підприємства в США.
Зараз Стас займається компанією Allset, яка працює у 10 містах США.
Allset – мобільний додаток для бронювання столиків, замовлення меню і розрахунку до того, як ви прийдете у заклад. Цей додаток економить до години дорогоцінного часу для користувачів. З командою Стаса Матвієнко співпрацює більше 700 ресторанів Америки, вони обслуговують більше 25 тисяч замовників на місяць.
В бесіді з журналістами Стас відповів на кілька питань.
Навчаючись в університеті міжнародних відносин, Ви встигли і грант отримати на навчання в австрійському Грацькому університеті, і помічником депутата попрацювати, і започаткувати власний бізнес “Світ порад”. Фактично в певний момент життя Ви стояли перед вибором: політика чи бізнес. Чому обрали бізнес? Невже працювати помічником депутата не цікаво?
Напевно, для когось політика цікава, але, як на мене, це повинна бути людина, яка любить вирішувати справи за столом з алкоголем, можливо, з сигарою в зубах. Для мене політика була саме такою в Києві.
А взагалі, мені просто було нецікаво вчитися. Якщо чесно, я ніколи не міг похвалитися гарними оцінками в університеті, вчитися за підручниками Радянського Союзу мені не хотілося, я в цей час читав свої потрібні матеріали по ІТ, по бізнесу, свіжі, нові, англійські. Тому, коли мене на парах про щось запитували, я немов з іншого світу виходив.
Моя мама – ректор одного з приватних університетів у Миколаєві, і вона порадила мені спробувати податися на грант в Австрії. Треба було тільки написати мотиваційний лист, що я і зробив. Після чого мене взяли. Найцікавіше, що в КІМО сприйняли це негативно, мене не хотіли відпускати, поставили ультиматум: або ти у нас вчишся, або їдеш туди. Але я якось викрутився: півроку вчився в Австрії, півроку в Київському інституті міжнародних відносин.
В Австрії було все простіше, я зрозумів, що там тебе не змушують вчитися. Там ти повинен хотіти цього і тебе має це цікавити, ти сам розвиваєшся.
Перед тим, як подати документи на грант в Австрії, я подався на стажування до депутата. Так от, коли в Грацькому університеті дізналися, що я ще й радник депутата, сказали, що це класна для них можливість навчити прораховувати банкрутство банків, щоб я приїхав і передав ці знання державі. І, наприклад, що “Надра” тоді впав, я зумів вирахувати заздалегідь. Я тоді дав цю інформацію депутату, навіть не пам’ятаю, як його звуть, але він не сприйняв цю інформацію серйозно. А банки “Надра” все-таки впадуть… І я зрозумів, що у нас країна неадекватна в цьому сенсі. Тобто молоді люди всі круті, але, на жаль, ця система, яка залишилася з Радянського Союзу, гальмує весь розвиток.
Якось в університеті я почав вивчати мережевий маркетинг. Але те, що вони викладали – це повна маячня, мені сподобалася сама тема, і я її став вивчати самостійно, от тоді я і відкрив “Світ порад”. Назва дивна, але я тоді був всього на 2 чи 3 курсі… Це був один з перших стартапів в Україні, який за допомогою мобільних телефонів дозволяв рекомендувати будь-який сервіс, а за це платити дружню знижку. Плюс ти отримуєш відкат, але відкат офіційний. Я знав, що українці люблять жити на відкатах, і якраз “світ порад” допоміг зробити це офіційним. У нас було близько півмільйона обороту на університетах. Але було важко масштабувати проект. Тоді я потрапив в інкубатор і зрозумів, що треба на Америку йти, але там вже зовсім інший рівень…
Щоб відкрити першу справу “Світ порад”, Ви позичили в батьків 3 тисячі доларів. А якби не було в кого позичати, Ви би наважились взяти кредит? Як думаєте, як би тоді склалась Ваша історія?
Кредит би мені точно не дали б. Можливо, я б раніше почав займатися пошуком якихось інкубаторів. Я би раніше став шукати можливості інвестування бізнесу на ранніх стадіях.
Всіх у власному бізнесі іноді спіткають невдачі, як особисто Ви їх витримуєте, і як порадите переживати іншим?
Багато було невдач. Я б сказав, що всі невдачі – це хороший досвід, без якого неможливий успіх. Просто немає такої штуки як успіх, є довготривала праця, після якої вже приходить успіх. Точніше, він приходить з твоєю працею.
По суті, це у мене вже 5-й бізнес, все в тій же сфері, ресторанах, але це все досвід. Все будувалося по сходинках і те, на якій я зараз, насправді, побудовано на всіх моїх помилках.
Зараз Allset працює у 10 містах США, з нами співпрацює більше 700 ресторанів, ми обслуговуємо більше 25 тисяч замовників на місяць, наш рекорд зараз рекорд це 1000 в день. Хоча починалося все це з 1 замовлення в день.
Які подальші плани у компанії Allset?
Вийти на усі міста Америки до кінця 2018.
У наступному році також запустити Канаду і Лондон. І до 2020 зробити глобальний сервіс.
В Україну повернутися – як тільки в Україні дозволять ресторанам працювати і приймати платежі без договорів – хоч завтра. Ми підключаємо в день зараз більше 50 ресторанів. У США це все проходить онлайн. В Україні час, затрачений на підписи і договори, просто не вартий витрачених грошей, ринок дуже маленький.
Які 3 головні поради Ви можете дати сучасним українським студентам, щоб вони могли досягнути успіху в житті?
1. Як не хочеться мені це говорити, але перша моя порада – їдьте і набирайтеся досвіду в Європі або Америці. Якщо у вас вийде, я буду дуже радий, якщо ви повернетесь в Україну і передасте свої знання, візьмете у свої руки управління державою.
Набратися якісного досвіду в Україні студентам важко, практично неможливо, тому треба їхати вчитися за кордон. А краще навіть не вчиться, а відразу працювати. А ще краще – паралельно відразу і вчитися, і працювати.
2. Ідіть працювати в ІТ. Це 100 відсотків. В ІТ може бути будь-який напрямок. Все можна пов’язати з ІТ, це майбутнє. Якщо ти йдеш у свою сферу і не звертаєш увагу на ІТ, то це нерозумно.
3. Не слухайте нікого, взагалі нікого. Людина, яка менше знає, у неї менше рамок. Ось я не знав, що мене чекає, і робив все це в процесі. А люди, які знають, вже бояться. Мені здається, що недосвідчені люди більш успішні, так як вони менш полохливі, вони своєю завзятістю готові всі стіни проломити, але досягти успіху.